Про інтерв’ю з начальником третього відділу Коростенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковником, військкомом, комендантом Малина О.В.Сердюком домовлялися раніше, але через велику зайнятість і активні бойові дії нашу зустріч довелося переносити.

— Олександре Васильовичу, з чого починали свою роботу після 24 лютого?

— Відколи в Україні розпочалась військова агресія Росії та було оголошено військовий стан, ми проводимо загальну мобілізацію земляків до лав ЗСУ. Відразу сформували Малинську роту охорони, паралельно, відповідно до штату військового часу, формувались інші підрозділи зСу, в тому числі й батальйон тероборони, що розташовується в Коростені.

Дякую, що всі чоловіки в перші дні війни свідомо, без попереджень і викликів, вишикувались у великі черги, щоб стати на захист своєї рідної землі.

Нам потрібно було суттєво укріплювати всі підступи до міста й населених пунктів громади, адже ворог мав намір зайти з технікою, окупувавши його як Бородян-ку, Ворзель, Ірпінь, Бучу... Але йому цього зробити не вдалося, бо оперативно й професійно спрацювали військові ЗСУ та бійці тероборони, давши гідну відсіч ворогу.

Не раз доводилось чути, що місцеві жителі «теробо-роною» йменують усіх солдатів поспіль. Але хочу, щоб усі зрозуміли, що кадрові військові, котрі виконують поставлені завдання, — це не тероборона.

Нині окрім військ ЗСУ, у нас є рота охорони, по-старому — «військовий комісаріат», а нині — відділ Коростенсько-го РТЦК та СП, що підпорядковується безпосередньо мені. Це також кадрові військові, а не територіальна оборона.

— А кому підпорядковуються бійці тероборони?

— На сьогодні в Коростен-ському районі є офіційний підрозділ сил тероборони,
частина якого на період військового стану дислокується в Малині. До його складу увійшли також і малинці. Адже в період існування Малинського району ми мали власний батальйон територіальної оборони. У результаті об'єднання районів було прийнято рішення про те, що на Корос-тенський район вистачить одного батальйону. Наші малинці увійшли до складу цього батальйону, а відколи почалась війна, виконують завдання на території нашої громади у складі Коростен-ської тероборони. Усі вони — кадровики й отримують заробітну плату відповідно до законодавства.

Окрім них є ще добровольчі підрозділи теробо-рони, що вже зареєстровані офіційно. Мета їх — оборона Малинської громади та підступів до неї. Міськрада своїм рішенням від 25 березня звернулася з відповідним клопотанням про їх реєстрацію у Житомир. Ці підрозділи існували вже з перших днів війни, бо ситуація була непростою й тривожною. Тоді ці люди отримали зброю і мають право, згідно з законом, захищати територію. Маю на увазі добровольчі батальйони «Малинщина» та «Древляни».

— Які функції виконують бійці цих добробатів?

— Скажу так: підпорядковуватимуться вони керівництву тероборони, місцевим органам влади та частково — нашому РТЦК.

Базуватимуться ці добровольчі підрозділи будуть виключно на території нашої громади. їх нікуди ніхто не має права перекинути. Вони охороняють помешкання земляків, патрулюють вулиці, несуть службу на блокпостах і підступах до нашої громади тощо.
Члени добробатів — не військові, але, не доведи Господи, в разі загибелі чи важкого поранення законодавство їх прирівнює до військовослужбовців. І в такому разі відповідні виплати й соцпакет їм належать за законом. А зараз вони зарплати не отримують.

Є рішення міськради про те, що буде сформований своєрідний фінансовий банк для допомоги членам таких добробатів. Його наповнюватимуть благодійними внесками у нашій громаді великі промислові підприємства, приватні підприємці різних рівнів, депутати.

— Бійців добробатів можна мобілізувати?

— Звичайно. У разі, коли малинців зарахують до списку цих двох добробатів, а нам бракуватиме, наприклад, певного спеціаліста — танкіста, артилериста, котрі є в теробороні, — я маю законне право направити їх через мобілізацію до лав ЗСУ для проходження військової служби.

— Розкажіть про співпрацю з органами влади громади та іншими службами.

— Ми з перших днів працюємо й координуємо всі наші дії з оборони міста й підступів до нього. Діємо чітко й злагоджено. Бо по-іншому під час війни й неможна.

Міська рада, наприклад, взяла на себе функцію під час боїв поблизу Кухарів, Іванкова, Оливи, Єлизарів-ки, Варівська, Морозівки щодо евакуації мирного населення, поранених і загиблих бійців ЗСУ. Чимало роблять для лікування й підтримки наших захисників наші лікарі, волонтери, прості люди. Всім — дуже великі шана й подяка.

У ході активних бойових дій малинці відчутно допомагали ЗСУ: матеріально, фізично, морально. І машини ремонтували, і виготовляли окопні свічки, коктейлі Молотова, вантажили й возили пісок та землю для спорудження блокпостів, перераховували гроші на потреби військових. Вдо-
ма і в навчальних закладах громади готували їжу військовим.

— Які наслідки влучання ворожої бомби у приміщення військкомату?

— Ми встигли всі документи перевезти до запасного пункту управління. А на наше приміщення упала 500-кілограмова бомба. Був там того вечора і я...

Хоча в результаті прямого попадання певні документи були втрачені, але основні — в надійному місці. Головне, зберігся архів. Дуже шкода, що того дня (6 березня) загинув мали-нець, військовий роти охорони ЗСУ Віктор Лукашенко, котрий ніс службу поруч, декілька людей отримали поранення й контузії.

— Чи планується відбудова приміщення?

— На території нашої громади — близько півтися-чі пошкоджених об'єктів. Більше сотні з них взагалі відновленню не підлягають. Багато людей залишились без даху над головою... Приміщення військкомату будемо будувати, але коли зможемо до цього приступити, поки сказати не можу.

Додам, що з метою підтримки бойового духу та на знак подяки за захист нашої громади депутати міської ради на сесії, що відбулась

22 квітня, прийняли рішення про перейменування в місті 33-ох вулиць, назвавши чотири з них іменами бригад ЗСУ, що його обороняли.

Насамкінець вважаю за потрібне вкотре звернутися до жителів громади. Прошу не нехтувати правилами світломаскування в темну пору доби, попереджувальними сигналами тривоги. Не варто гнатися за металевими «подарунками» окупантів, бо це, по-перше, небезпечно, а, по-друге, їх у вас не прийматимуть на металобрухт. Також прошу батьків ретельніше стежити за своїми дітьми, щоб вони не відвідували лісові масиви, водойми, посадки, де також може бути небезпечно.